У перший день війни я злякалась за свою маленьку дитину. Обстріли спочатку були тільки вночі, а потім місто почали обстрілювати і вдень. Під час першого вибуху я не знала, куди бігти. Розуміла, що будинок не такий вже і міцний, щоб ховатись у підвалі. Син дуже злякався літака. Я виїхала з дитиною в Полтаву, а чоловік залишився вдома. Зараз мені потрібно знайти житло. Розумію, що виїхала назавжди.

Найважче було прощатись з рідними. Чоловік приїжджає дуже рідко. 

Я сподіваюсь, що Покровськ не будуть розбивати. Дуже хочу повернутись додому до рідних.