Фоменко Ангеліна
8-а клас, ЗЗСО «Авангардівська гімназія»
Вчителька, що надихнула на написання – Нєурова Наталя Володимирівна
Війна.Моя історія
24 лютого в Україні почалася повномасштабна війна.12 березня моя тітка повідомила мамі,що вони збираються виїхати до Німеччини та благала мати відпустити мене з нею.Батько подарував мені квіти,які купив на моє день народження, але нажаль мені довелось залишити їх вдома.
Ми з мамою сіли в машину к батьку та він нас з речами відвіз на вокзал.Сталося так, що потягів до Львова на сьогодні вже не було,на щастя,інша моя тітка працювала там і розмістила нас у потязі.
На наступний день о 8 ранку ми сіли на інший потяг до Львова,в одному купе було 12 людей. Було дуже тісно, спекотно,на одній поличці спали по дві-три людини,ми їхали добу.
У Львові мене вже чекали моя тітка, її син,бабуся та ще один двоюрідний брат.Ми сіли у електричку до Польщі, історія повторилася, тісно ітд,але було холодно та хотілося їсти, пити.У Польщі ми пересіли в автобус до Німеччини,але мій старший двоюрідний брат залишився тут.
По дорозі у Німеччині ми навіть трохи поспали за весь час і коли ми нарешті приїхали до Берліну, столицю Німеччини, нас посадили у автобус до кёльну і ми їхали ще декілька годин.Вже к кёльну нам зробили корона тест,та потім поселили у готелі,на наступний день ми з тіткою пішли до волонтерів за шампунем, щоб помити голову,але у моєї тітки виявися позитивний коновірус,нас з тіткою, бабусею та молодшим братиком закрили у кімнаті на дві неділі та не годували,коли я вийшла з кімнати і попросила щоб мою сім'ю нагодували, мені сказали що нас депортують додому в Україні.На щастя подруга мами приїхали до нас та нагодувала.
Я більше ніколи не хочу покидати свою країну!
