Поліна Тулубцова, 10 клас
Граденицькийліцей Біляївської міської ради 
Вчитель, що надихнув на написання есе: Євсюкова Олена Вікторівна

Есе на тему  «1000 днів війни. Мій шлях»

На превеликий жаль, тема війни була актуальною завжди. Зважаючи на сторінки історії, ми всі бачимо, що ще з давніх - давен люди не могли порозумітись і вдавалися до насилля та вбивства. Як виявилось, деякі країни до сих пір живуть у Середньовіччі, незважаючи, що вже 21століття.

Я дуже добре пам’ятаю цей день, коли почалось повномасштабне вторгнення. Це був начебто звичайний ранок, але він виявився доленосним. Пам’ятаю, коли мама прибігла в мою кімнату і сказала, що почалася війна. В цей час в моїй голові було тільки одне питання, а саме: що таке війна?

Я завжди чула про великі світові війни, але для мене в той момент було неможливо уявити, що таке може існувати насправді. Із жалем я згадала, що декілька днів тому всі запевняли, що цього не станеться.

Чим далі-тим гірше. Спершу “воєнна операція” мала тривати 3 дні, потім 3 місяці, а ось вже третій  рік. Дорослі запевняли, що це не затягнеться надовго, але дні йшли, в мирного населення забирали ,крім телевізорів, їхні ні в чому не повинні життя. Всі ми із нетерпінням чекали кінця, навіть ясновидці намагались хоч трохи заспокоїти населення, яке втрачало найрідніших.

Я маю дякувати захисникам за те, що я знаходилась у відносній безпеці і мала змогу продовжувати дистанційне навчання. Але навіть цього в багатьох дітей нашої країни не було. Із завмиранням серця люди в тилу переглядали страшні новини, від яких на очах з’являлися сльози. 

Почався наступ на Маріуполь. Тільки з того, що можна було знайти в мережі,  я дізналась про те, що окупанти прицільним вогнем знищували місто. Насамперед це були комунальні підприємства, склади з їжею, лінії електропередачі. Людей навмисно катували. Спалювали автобуси, не давали навіть евакуюватись, тож Маріуполь був в оточенні. Як тільки я уявляю ціле місто, яке стогне від болю, божеволіє від страху за своє життя і життя найдорожчих, в мене серце обливається кров’ю і, на мій погляд, цілковито справедливо на думку спадає питання: де ж це наша славнозвісна гуманність?! Ми живемо в світі технологій, вважаємо себе найрозумнішими створіннями на землі, придумали так багато гіпотез й ідей , що вже самі в цьому плутаємось. Де це все?

І найбільше, що лякає - це підтримка деякими «приматами» ідеї знищення і катування. Це неможливо забути й пробачити. 

…Бої за «Азовсталь». Навесні почався напад на металургійний комбінат. Для росіян це виявилось важко, адже приєдналась 36-та окрема бригада морської піхоти. Наші військові були досить компетентними, тому російська облога не була успішною. Щоб придушити український опір, ворог вдався до жорстокості -  наш народ потерпав від свавілля дикунів. Для наших захисників( завдяки їм ми ще дихаємо, а не знаходимося в одній братський могилі) нестача води, їжі та примітивних лікарських засобів стали катастрофою. Стало відомо, що від цього багатьом військовим ампутували кінцівки, а  хтось від нестачі кисню втратив  життя. Люди в тилу збирали  гуманітарну допомогу, адже в той момент народ розумів важливість єдності й готовності хоч чимось допомогти… 

Наші мужні  воїни показали величезну відвагу, незважаючи на біль фізичний і душевний. Я знаю, що багато з них були в полоні і, коли повернулись, деякі розказали про всі ті жахи, які вони бачили і зазнали самі.

Тільки те, що до наших людей ставились гірше ніж до тварин свідчитись про повну антилюдяність  ворогів. Знаючи про це, я безкінечно шаную стійкість наших воїнів.

Боїв було дуже багато, як багато було поразок і перемог. Але є ще одне, що обурює мене і багатьох інших людей - це зрада. На жаль, такі люди є усюди. Вони надають інформацію ворогові, отримуючи за це гроші. Їх не тривожить те, що вони також є вбивцями. Вони не переймаються тим, що забирають домівки інших, навіть не тримаючи зброї в руках. Нам залишається тільки сподіватись на поліцію і самим не розголошувати ніякі, навіть дрібні подробиці. Не даремно італійський мислитель Данте Аліг'єрі в своїй “Божественній комедії” зрадників помістив у дев’яте коло пекла, називаючи їх найгіршими злочинцями. Любімо Україну! Шануймо пам′ять загиблих!