Тимофій Стефко, 9 клас
Опорний заклад «Бритівський ліцей» Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району 
Вчитель, що надихнув на написаання есе: Зубчевська Наталія Олексіївна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

Сьогодні в Україні триває війна , яка змінила життя мільйонів людей. Війна стала важким випробуванням для всіх українців, поставивши перед усіма нами велику кількість викликів. За ці 1000 днів жителі нашої країни бачили багато страшних речей та стали свідками неймовірних проявів стійкості та мужності тих , що захищають наші життя на фронті. На полі бою військові показують усьому світу свій незламний дух, дивовижну відвагу та витривалість. Кожен бій, кожний наступ – це не лише боротьба за наші території, але й за життя, за наше майбутнє. Одним із таких неймовірних людей , які захищають нашу країну - є мій дядько Василь, який  завжди був для мене прикладом. Він не лише любив свою родину , а й щиро вірив у наше краще майбутнє.

Коли  почалася війна, Василь , не вагаючись , вирішив захищати свою країну. Він залишив свою роботу, попрощався з  родиною та пішов до військкомату добровольцем.

Від початку конфлікту ми стали свідками дивовижних змін. Люди об’єднуються навколо спільної мети, борються за свободу і незалежність , відстоюючи своє право на існування у цьому світі та показуючи , що ми , українці - непереможний народ. Наша сила проявляється в єдності та стійкості . Війна змінила нас та змусила переосмислити людські цінності, возвеличивши важливість взаємодопомоги та солідарності. Війна розкрила нам очі, показавши хто є справжнім другом, а хто лише прикидається ним .Одеська область - моя рідна земля, також зазнала багато труднощів та негараздів з початком повномасштабної війни. Сюди почали приїжджати біженці  з інших областей, де були ще гірші та жорстокіші бої.

Одесити відкривали свої двері для людей, які втратили рідних, свої будинки та щасливе життя. Наші люди почали активно займатися гуманітарною допомогою, збирати гроші на їжу, одяг та медичні препарати  для постраждалих.

Ті, хто залишилися в тилу, підтримують наших захисників морально, надають допомогу, створюють умови для відновлення. З кожним днем ми стаємо все більш близькими, бо ми єдині у своїй меті.

Проте війна не лише нас всіх згуртовувала, а й створювала нові труднощі та проблеми, які потрібно було серйозно вирішувати. Населення зустрілося з різким збільшенням цін на світло, одяг, їжу, бензин, техніку та медикаменти - усе це зумовило тяжкі умови проживання та закриття деяких підприємств. Але попри все одесити залишалися стійкими. Вони продовжували працювати, займатися волонтерською діяльністю, підтримувати один одного та збирати гроші для армії на квадрокоптери, бронежилети та все інше, чого так потребували наші захисники. Кожного разу, коли я згадував про дядька Василя, я відчував гордість за його сміливість, але з часом прийшло і розуміння того, що за великою відвагою криється нестерпний біль. З кожним днем я все більше дізнавався про втрати на фронті, поранення, про тих, хто не повернувся додому до рідних, віддавши своє життя задля їхнього майбутнього. Все ж таки  це не просто цифри, а справжні люди зі своєю історією та життям, яким вони сміливо ризикували щодня.

Дядько часто телефонував, розповідаючи про товаришів які загинули. Його голос ставав більш важким, і я розумів, як йому було важко переживати все це. 

Сьогодні, проходячи  цей довгий та важкий час, наш народ усвідомив цінність життя, цінність просто бути поряд з рідними, знаходити щастя в простих речах та більш за все цінувати свободу, за яку наш народ бореться майже всю свою  історію. Кожен день - це боротьба за незалежність, за нашу культуру, за нашу прекрасну солов’їну мову. Незважаючи на те, як нам всім зараз важко, ми залишаємося згуртованими та сильними, адже знаємо, що разом подолаємо будь-які випробування, що нам підготувало життя .У складних умовах війни ми знаходимо в собі сили рухатися далі до перемоги. Кожен, хто допомагає іншим – стає частиною великої мети. Ми вчимося дарувати один одному щастя, миті радості та більш за все залучати підтримкою навколишніх, адже без цього всього ми б і не були тими, ким ми є зараз.  Я сильно вірю в обов’язкове повернення дядька та в нашу перемогу. Я вірю, що разом ми створимо краще майбутнє, гідне пам’яті тих, хто пожертвував собою заради нашої свободи. Україна переможе, адже в її основі - старання, відвага та незламність її людей, котрі прагнуть цього понад усе.