До війни в мене було гарне життя у Маріуполі. 24 лютого я почув вибухи поряд з аеродромом. Так я зрозумів, що почалася війна. Далі – суцільне життя в підвалі. У мене розбомбили житло. Я бачив, як ховають людей біля під’їздів і підвалів. Я не міг подумати, що росія накоїть таке з моїм містом, нашою країною. 

18 березня я виїхав за місто. А на підконтрольну територію я виїхав згодом. У Василівці мене п’ять діб тримали чеченці, не випускали, але мені вдалося вибратись. 

Зараз я живу в Івано-Франківську. Моя дитина лякається гучних звуків, навіть проїзду фури повз нас. 

Майбутнє я бачу в Маріуполі, буду відбудовувати місто!