Мені 72 роки. Я живу в селі Новософіївка Дніпропетровської області. Коли дізналася про вторгнення росіян, злякалася. Батьки розповідали про війну, тому я знаю, яка вона. 

Нам привозили гуманітарну допомогу, але я свою віддавала волонтерам, щоб ті відвезли її нашим військовим. 

Мій син, невістка і троє внуків живуть у Дніпрі. За час війни вони лише двічі приїжджали до мене. Страшно їздити. 

Я бачила, як ракети летіли одна за одною. Одна з них впала у селищі, за чотири кілометри від нашого села. 

Хочеться, щоб настав мир. Думаю, що перемога буде за нами.