Продан Любов Володимирівна, вчитель, Комунальний заклад "Малинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Малинівської сільської ради

«1000 днів війни. Мій шлях»

Щоб жить - ні в кого права не питаюсь...( П. Тичина).

1000 днів війни... 1000 днів...1000 ночей... 1000 гірких спогадів, вмитих сльозами і болем... Війна. Таке коротке і жорстоке, не дитяче слово.. Рідна Малинівка.  Школа.

Я бачила, як плаче вщент зруйнована школа.

Сумні, краплі-сльози стікали по стінах, розбитих шибках, зірваних шторах….

Важка сірість рвала душу і огортала відчаєм.

Я ще добре пам'ятаю, як ми раділи народженню нової сільської школи. Раділи і малі, і старі...

Будували для Добра і Краси цей малинівський храм науки.

Плакало сонце, зустрічаючи новий день. У важких роздумах похилилися від ворожого вогню берізки біля школи. Вони стали свідками ненависті, жорстокості і зла.

Серед купи каміння - шкільна дошка. Мені здалося, що вона хоче якось втриматися, щоб не впасти. Ця дошка ще пам'ятає дитячі рученята.

Ще якось збереглося на ній написане перше слово "мама"...Дитячим  почерком, але з такою любов'ю... А по ньому великими незграбними буквами було нашкрябано: " Никто не разрешал вам жить красиво!"

Ця ворожа нелюдська рука озвіріло запитувала у дитини: " Хто дозволив любити маму? Рідну землю? Хто дозволив жити на українській землі?"

" Щоб жить - ні в кого права не питаюсь,

Щоб жить - я всі кайдани розірву..."- стверджував у свій час Павло  Тичина.

Несамовито виє крижаний вітер у стінах зруйнованої школи,  листає сторінки списаних зошитів колишніх першокласників.

..Їх зберігала перша вчителька багато років. На згадку про своїх учнів…

Де ви тепер, мої діти? Це ви тепер відповідаєте на незрозумілі ворогу запитання... Це ви тепер відстоюєте нашу державу і незалежність!

На першому поверсі школи-колись шкільна бібліотека.  Тепер - гора попелу. Боїться ворог зброї слова Т. Шевченка,  Л. Українки, П. Тичини, М. Рильського...Тому і спопелив усі книги українських авторів.

Я впевнена, що зовсім скоро настане день, який спопелить війну  і ворожі плани. Безхмарне небо відкриє сонце, яке подарує мирний ранок і тишу.

Адже Людина народжується, щоб любити, а не ненавидіти, творити, а не руйнувати.

І зустріне своїх учнів рідна школа після тисячі днів розлуки. Зустріне ніжною мирною мелодією шкільного дзвоника.

 І забудуть діти виття сирен і розриви снарядів.

І заколоситься нове щасливе життя!

Бо діти мають право жити! Жити красиво! Так живе народ України. Так будуть жити і його діти!