Мені рано-вранці зателефонували син і донька, сказали, що війна почалась. З матеріальними труднощами стикнулася і з моральними, звісно. Важко перенести, що онук військовий, на нулю був.

Найбільше мене шокувало, що наші люди за копійки продаються. І здавали, і гуманітарну допомогу отримували. Я була в окупації, всього побачила. 

Воду привозили, коло мене недалеко свердловина працювала. Почалася війна - до магазинів черги стояли. Дорого було, але ми не голодували, бо запаси були.

Під час війни, коли ми в Запоріжжі були, нам грошову допомогу надали. Це до глибини душі мене зачепило, що я аж плакала.

Хочеться, щоб війна швидше закінчилася. Ми на це надіємося. Мріємо відремонтувати свою квартиру, повернутися і жити, як раніше, щоб всі були живі і здорові, дожили до перемоги.