У січні 2022 року помер мій єдиний двадцятирічний син. Коли пройшло 40 днів, почалася війна. У мене був другий стрес і шок. Це все було дуже тяжко - одне на одне наклалося. Мені було не до війни. Я навіть не зрозуміла, що війна, в мене був інший стрес і шок.

З водою були проблеми, але ми обходилися: в річці набирали. Мені тоді не до їжі було: я не їла нічого цілий рік. Пила солодку воду - і все.

Один раз мені кошти виділили, але я навіть не пам’ятаю, від кого. Одноразова була допомога, а так - все сама. У мене ще мама є.

Усе дуже важко і складно. Мене всю трусить, я сили багато втратила, очами стала погано бачити. Вибухи постійні також впливають. В майбутньому не бачу взагалі поки нічого.