Мені 60 років, я з міста Золоте Луганської області. У нас там окупація, тому ми переїхали у Павлоград.  

Початок війни був страшний. Дуже страшно було. Обстріли ось ці шокували. Психіка порушилася повністю.

Ми виїхали на своїй машині: взяли деякі речі і поїхали. Собаку відпустили. 

Приїхали у Павлоград. Звісно, свої гроші вклали в житло, а волонтери нам давали харчування, якийсь одяг. Всі наші рідні тепер тут, в Павлограді: діти й четверо онуків. Всі тут.

Мій чоловік - інвалід без ноги. Навіть не уявляю, як будемо далі жити. Вдома у нас все зруйноване. Все розбите.