Моя родина складається з трьох осіб - мене, дружини і дитини. Я маю інвалідність, ніде не працюю. 

У нас спочатку було тихо. Люди почали виїжджати, а ми залишались до останнього. А потім "визволителі" зайшли у наше село, знущалися над нами як хотіли. Згодом ми прийняли рішення евакуюватися. 

Коли ми виїжджали, орки на блокпостах нас перевіряли, обшуковували, допитували. Дуже довго тримали. Ми виїжджали цілий день. Запоріжжя обрали, тому що у мене тут живе сестра. 

Найбільше шокувало те, що дитина перелякалась обстрілів і вибухів.

Я намагаюсь не хвилюватися, бо у мене хворе серце. Приймаю ліки. 

Мрію, щоб Україна процвітала, щоб усі повернулися у свої домівки, відбудували їх.