В перший день війни я працювала в магазині. У мешканців почалася паніка, всі почали купляти продукти про запас. Потім я весь час перебувала вдома. Під обстрілами було страшно. Зі мною живе і моя донька. Не було води і світла. Я навіть не знаю, як ми все це пережили. Ховались ночами у підвалі. Туди принесли матраци та все необхідне. Так і живемо, бо треба жити далі. Сподіваюсь, що скоро зможемо спати спокійно під мирним небом.