Початок війни ми зустріли у своєму будинку в селі Мощун. Виїхати змогли лише після наступу загарбників. У березні дізналися, що наш будинок повністю зруйновано.

Ми були вдома. Під обстрілами з гелікоптерів жили тиждень і не могли виїхати. Дітям просто обнявшись розповіли страшну новину.

Найстрашніший день був, коли поруч з будинком на сьомий день війни впав снаряд, і в нас вилетіли всі вікна разом із рамами. Було дуже страшно, діти дуже злякалися.

У нашій сім’ї велике горе - загинув племінник, і ще гірше те, що не можемо його поховати.

Ми пережили дуже багато труднощів, сім’я багатодітна.