Ми харків'яни. У мене троє дорослих дітей. У перший день війни ми були вдома, спали.
Найважче було залишити свій дім. Ми були в евакуації, тепер повернулись додому. Виїжджали із зятем і вагітною дочкою електричкою із залізничного вокзалу. Дочка не хотіла їхати далеко від Харкова. За три місяці повернулись народжувати. Два сини залишались весь час у Харкові.
У перші дні над нами літали літаки, були обстріли, але шокуючих подій не було.
Коли ми були у Полтаві, нам дуже допомогали, все давали.
Діти залишились без роботи. Зараз повернулись до праці.
Хвилювалась за синів, які залишились у Харкові.
Сподіваюсь, що війна закінчиться найближчим часом. Своє майбутнє бачу щасливим у мирній Україні.
