Я з Донецької області. Живу з батьками. Тепер ми всі разом у Полтаві. 

Коли розпочалася повномасштабна війна, ми переїхали з батьками на дачу. Потім там теж почався обстріл, ми змушені були повернутися додому у Торецьк. Через наше місто стали літати ракети, обстріли все наближались. Згодом ми не витримали і виїхали у більш безпечне місце. У нас родичі в Полтаві - спочатку ми жили у них. 

Найважче було покинути свій рідний дім, своє місто - і переїхати. Ми виїхали власною машиною всією родиною. 

Найбільший шок був - це те, що розпочалася війна. Складно було у фінансовому плані. Ми отримуємо гуманітарну допомогу.

Труднощі були здебільшого психологічного характеру. Я зрозумів, що потрібно ставитися до всього простіше, себе не накручувати. Війна навчила розумінню, що все інше - це дурниці, на які не варто звертати увагу. 

Хочеться, щоб війна закінчилась якомога швидше. Сподіваюсь, що майбутнє буде хорошим.