У перший день війни я почула вибухи. Маріуполь був оточений і окупований лише за три дні. Постійні обстріли руйнували житлові будинки, горіли під'їзди та квартири. Не було продуктів та води. Світло та газ зникли у перші дні. На вулицях лежали тіла загиблих, а люди готували їжу прямо біля під'їздів, незважаючи на ризик міни, яка могла впасти будь-якої миті. Жити в такому страху було дуже важко. Виїзд з міста був закритий, і ми з родиною були замкнені у цьому пеклі.

З чоловіком ризикнули виїхати, коли побачили колони машин. Залишатися було просто небезпечно.

Зараз я далеко від Маріуполя, але дуже сумую за домом. Залишилась одна з дитиною, чоловік загинув на війні. Дуже чекаю на мир. Мрію просто про спокійне життя.