Я дуже злякалась, коли війна почалася раптово, наче все перевернулося за одну ніч. Росія почала наступати. Магазини та аптеки закрилися майже одразу, і їжі не залишилося. Ліків також не було. Щодня боялася виходити надвір — вибухи були поруч, будинки тремтіли. Серце стискалося від страху. Часто думала: навіщо це все? Чому люди завдають біль один одному?

Було дуже важко, страшно та самотньо, але я залишилася у своєму будинку. Тут - мої спогади та життя. Щодня намагалася не здаватися, хоча ставало дедалі важче. Іноді здавалося, що виходу нема. Обстріли тривали постійно. Мені доводилось бігати у підвал. Страх і невідомість тиснули сильно. Дуже хочеться, щоб війна закінчилася, щоб настав мир. Щоб знову можна було спокійно ходити вулицями та жити звичайним життям.