Анна все своє життя пов’язувала з рідним Бахмутом. Але у 43 роки вона втратила все, що мала. З міста жінка виїжджала, сподіваючись, що її дім вистоїть. Однак згодом в інтернеті побачили відео, на якому будинка вже не існувало. «Ми трималися до останнього, бо не хотілося залишати дім, який був здобутий тяжкою працею», — розповідає вона. Після Бахмута жінка з сім’єю знайшла тимчасовий прихисток у Костянтинівці, але і там довелося переживати обстріли. Останньою краплею став приліт поблизу багатоповерхівки. «Куратор нашого шелтера сказала: швидко збираємо речі та їдемо у Дружківку», — пригадує жінка. Тут Анна сподівається знайти хоча б тимчасовий спокій.