Коли почалася війна, я була дома, на Київщині, у селі Лук'янівка. 2.03 2022 до села зайшли орки. Облаштували біля мого дому свій козлячий блокпост. 3.03 2022 мій будинок попав під обстріл, був серйозно пошкоджений, були поранені мій рідний брат та моя онука.

Нам прийшлося домовлятися з окупантами про евакуацію, і того ж дня ми з піднятими руками та під дулами автоматів, своїми силами виносили поранених і покинули домівку.

Найбільше мене і мою сім'ю шокував обстріл, поранені родичі та пошкодження нашої домівки. Мої інші діти фізично дивом не постраждали, але морально це далося їм надзвичайно важко. Поранена онука ще, мабуть, з рік майже не спала вночі(((

З гуманітарною катастрофою під час війни не стикнулися. Дякувати волонтерам, у нас була їжа і вода.

Зараз ми повернулися додому і почали своїми силами ремонтувати домівку. Позичили гроші і відремонтували те, на що вистачило коштів. Потім підійшла допомога волонтерів. Зараз живемо разом - я, чоловік і троє неповнолітніх дітей. Я не працюю. У селі немає роботи. З радістю б пішла на роботу за фахом.

Були під час війни приємні моменти. Це надання допомоги від майже незнайомих людей. 

Є такі артефакти, які нагадують про початок війни. По-перше, це фото і відео. По-друге, це безпечні залишки, які знайшли сапери при розмінуванні. Вони і залишили мені їх на згадку.