Мені 27 років. Маю трирічну дитину. Ми жили в Харкові. 24 лютого прокинулися о п’ятій ранку від звуків вибухів. Попри це, я пішла на роботу. А 28 лютого побачила з вікна російські бронетранспортери. Я зателефонувала за номером, указаним в інтернеті, щоб повідомити про ворожу техніку. Після цього приїхали наші військові. 

Перевізники не хотіли їхати в наш район, тому було складно евакуюватися. Знайомі їхали в Руську Лозову, і ми поїхали з ними. Потрапили в окупацію.

19 квітня на свій страх і ризик вийшли з Руської Лозової. Зараз мешкаємо в Сумській області. Я не працюю. 

Дитина дуже погано пережила цей період, боялася гучних звуків. Хочеться, щоб швидше закінчилася війна. Хочеться повернутися до Харкова.