Олена з родиною з 2014 року змінюють місця проживання по всій Україні. На щастя, перед самою війною вони виїхали з Бердянська у Дніпро, де життя відносно небезпечне

До початку війни, до 2014 року, я мешкала в місті Алчевську Луганської області. У мене була двокімнатна квартира, був триповерховий будинок, де жили мої батьки. Все було добре. У травні 2014 року, коли все почалося, ми виїхали до Бердянська. Думали, що все швидко закінчиться. Жили три місяці на морі: в Бердянську, Кирилівці. Потім перебралися до Ізюму і мешкали там. Моя дитина, якій на той момент було 10 років, пішла до школи. Нам безкоштовно здали квартиру. Ми платили лише за комунальні. Там прожили до зими, а взимку повернулись до Алчевська. 

Коли через хворобу померли наші батьки, ми продали маєток в Алчевську, і разом із кумами купили в Бердянську мініготель. У 2021 році продали цей готель, і ми купили собі пів будинку в Дніпрі. Я дуже задоволена, що так вчинила. Бо якби я залишилась у Бердянську, то не знала б, що мені зараз робити. 

24 лютого ми всі спали вдома. Я прокинулась від вибухів. Не зрозуміла, що відбувається. Це було десь далеко, але дуже гучно. Прокинулися всі, бігали і не знали, що робити: йти на роботу чи ні, вести дитину до школи, чи не треба. І тут побачила повідомленні від кум з Алчевська, який був прибічником Росії. Він мені написав повідомлення: «С добрым утром!» У мене аж мурахи по шкірі пішли. І от, я тепер чекаю, коли зможу побажати йому у відповідь «Доброго ранку!».

Найстрашніше – це постійні вибухи. І коли прилітає в будинки. Ще й моя мама до цих пір знаходиться на окупованій території. Вона мені розповідає, що там відбувається, що їм пропонують, і що роблять росіяни. 

Я в курсі всіх цих подій: як там ходять бородаті чеченці та якісь якути. Моя мама поки що не має можливості виїхати. Вона отримує пенсію й заробітну платню. Їй там платять пристойні кошти. Вона добре заробляє. До того ж, стежить за нашим будинком. Якщо його залишити, то туди хтось заселиться. Мама сплачує комуналку. Протоплює будинок, щоб не розмерзлось опалення. 

Мені перестали платити переселенські, бо я переселенка не з 2022 року. Але я постійно доначу на ЗСУ. І моя дитина донатить. Уся моя сім’я. 

Я морезалежна. Уся моя родина любить море. Тому я мрію жити в Одесі. Зараз розглядаю будинки в цьому місті, але поки що боюся там купувати. Мрію купити житло в Чорноморську чи ще десь поряд з Одесою. Мрію там жити. І ніколи не поїду за кордон, тому що я українка.