Ми пережили переїзд на рік з рідного міста. Втрата домашнього улюбленця, зруйнована психіка у дітей, погіршення здоров'я у бабусі...
Найбільш важкими були перші дні у бомбосховищі, тому що на Салтівці було дуже гучно. Було страшно вийти з бомбосховища навіть вигуляти собаку, бо над головами літали ракети одна за одною. Бабуся через погіршення хвороби перестала розуміти, де знаходиться, тому поводила себе жахливо, як мала дитина.
Діти плакали і ми не розуміли, як їх заспокоїти. Через декілька днів після початку війни у тих магазинах, які працювали, майже закінчились продукти, а якщо були, то коштували у 4-5 разів більше ніж завжди. Корму для тварин зовсім не було де купити, тому годували запасами круп, які були у наявності.
