Ми евакуювалися з міста під постійними обстрілами в більш безпечний регіон влітку 2022 року разом із дітьми — старшому 21 рік, молодшій — 10.

Молодшій дитині дуже важко адаптуватися на новому місці. Вона не спілкується з іншими дітьми, не контактує, постійно хоче додому. Ми всі дуже перелякалися, бо ще з 2014 року пам’ятаємо, що таке обстріли та війна.

Дитина була дуже збентежена, коли в місто почали прилітати ракети. Постійна напруга і стрес впливали на всіх, і найменша дитина замкнулася у собі.

Також дуже важко було забезпечити себе продуктами харчування, гігієною та побутовою хімією.