Війна принесла втрату домівки та важку психологічну травму. Дитина стала свідком смерті близької людини. Після бомбардування Трипільської ТЕС, біля якої ми живемо, син замкнувся у собі й боїться залишатися на самоті.

25 лютого 2022 року у сина мав бути перший у житті ювілей. Ми готувалися, запрошували друзів. Він рахував дні й години. Але 24 лютого ми прокинулися від звуків бомбардування. Він одразу все зрозумів. Для нього це було дитяче горе — дня народження не буде. Подарунок теж не купили, бо всі магазини були зачинені. Свій ювілей він зустрів у підвалі, у сльозах.

Він прокинувся вранці від страшного гуркоту і все зрозумів сам.

Страшних днів було дуже багато.