Страшним я цей день запам’ятала. У нас квартира виходить на поле. Я як глянула у вікно, а там танки йдуть. Ми вийшли з під’їзду, а там вже люди стояли. Російські танки проїхали до пошти, до школи. 

Всю окупацію ми в підвалі були. Нікуди не виїжджали, весь час в підвалі просиділи.

Нам онук з Кривого Рогу передавав з людьми їжу, ще у нас в запасі щось було - ми не бідували. Дуже важко оце все пережити, я сліпа стала. Дуже важко. Ну, я думаю, що ми переживемо і це.

Шокувало, що росіяни такі наглі. У нас був АТОвець, але він вже поїхав. Так вони на день по пять раз приходили і двері вибивали. Ми казали, що немає нікого, а вони все лізли і лізли.

Я їм казала: «І яка вас мати родила, таких гадів?» От якби їх всіх вже вигнали! Мені віриться, що прийде світла хвилина і до нас.