Гайдамака Софія

8 клас, Драбівецький навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

Вчителька, що надихнула на написання – Охріменко Марина Григорівна

Війна. Моя історія

23 лютого я спокійно жила, ходила до школи і переймалась за майбутні контрольні, засинаючи в своєму ліжечку, нічого не підозрюючи.

Війна застала мене не очікувано, я прокинулася вранці з думкою, що все буде добре як завжди, але, на жаль, це було не так. . .

З самого ранку телефон в руки не брала, мама заходить у мою кімнату і каже:”Почалося вторгнення росії в Україну”. І в той день моє життя начебто зупинилося, я почала читати новини і все більше, і більше нервувати …. Уся сім'я була наче на голках. Тато дивився новини, а мама дзвонила до всіх родичів, поки я намагалась снідала.

Я пам’ятаю: я снідала з тремтячими руками і очі наливалися слізьми… Я переживала, що до нас ті …. . також дійдуть.

Я згадую, як страшний сон ночі в підвалі. Перша ніч для мене була страшною: мене всю трусило від нерозуміння, що буде далі.

Я радію кожному успіху наших ЗСУ і звісно допомагаю:доначу кошти, малюю малюнки, плету сітки. Але й засмучуюся маленьким поразкам. Навіть у нас в школі був благодійний ярмарок, коли всі об’єдналися: батьки, учні , вчителі. Адже головне пам’ятати, що у об'єднанні нації наша сила, без якої ми не зможемо подолати ворога. Хоч зараз важкий для нас всіх час, але я стараюся не падати духом, тому що, якщо ми сядемо і будемо плакати, здамося, то ми власноруч підамося під вплив країни-агресору, і не одержимо бажану свободу

В кожного свій фронт. Ось, наприклад, мій - це школа, навчання, знання. Щоб, коли я виросла, то почала відбудовувати вільну Україну!!!!Тож пам’ятайте, що не треба опускати руки, а - допомагати країні. Хто як може, щоб отримати бажане.

Хоч я ще маленька, але я повністю зрозуміла, що таке ненависть!

Я не знала, що я можу ненавидіти когось настільки сильно, але, виходить, можу… Я почала всім серцем ненавидіти наших “сусідів”. За ті звірства, які вони творять!

А ще треба пам’ятати, що завжди добро перемагає зло. Потрібно сподіватися, адже ми переможемо, тому що ми добро а наші “сусіди” - ЗЛО!

Я навіть написала вірш:

НЕ ХОЧУТЬ ВІЙНИ НІ ДОРОСЛІ, НІ ДІТИ. ХОЧЕМО МИРУ НА НАШІЙ ЗЕМЛІ. ХОЧЕМО КВІТІВ, КРАСИВИХ ВЕСНЯНИХ, ПРОМІНЧИКІВ СОНЯЧНИХ, ТЕПЛИХ, ЛАСКАВИХ. ХОЧЕМО МИРУ БЕЗ ЗВУКІВ ГАРМАТ, БЕЗ ВОЮ СИРЕН ТА ГУЧНИХ КАНОНАД. ХОЧЕМО, ЩОБ ВСЕ ПРИПИНИЛОСЬ, І УКРАЇНА З РУЇН ВІДРОДИЛАСЬ.

І видатний вислів Тараса Григоровича Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим» або «Борітеся поборете», ЗНАЧИТЬ ПОБОРЕМО!!!

Моя мрія - це, щоб все було як раніше: щоб ми вчилися під мирним небом без сирен, без ходіння в підвали, щоб не вбивали невинних людей, і, щоб Україна перемогла!

Я з 24 лютого виключила все російське із свого життя! Треба викорінити все: музику, мову, новини…

Щоб майбутня історія України була без воїн і під мирним небом!

Тож Слава Україні!

Героям Слава!

Слава нації!

СМЕРТЬ ВОРОГАМ