В Оріхові люди гинуть повсякчас: коли годують бездомних собак, коли працюють на городі, коли провідують могили загиблих від обстрілу

Народився і жив я в місті Оріхові. Виїхав з родиною три місяці тому. Вдома було жахливо і небезпечно, ніби, знов почалась Друга Світова війна і повернулись фашисти. Я ніколи не думав, що таке буде в 21 столітті. Люди гинуть, діти гинуть, залишаються каліками. І, судячи з усього, це триватиме ще не один рік.

Поки ми були в Оріхові, з харчами допомагав Фонд Ріната Ахметова. Він допомагає людям, які страждають від війни, з 2014 року. Таку людину довго будуть пам’ятати.

Виїжджали ми під вибухами. Мені здається, вони там не припиняються.

Нашому місту 248 років, воно має багату історію, а ці нелюди вже близько 60 відсотків міста знищили.

Ми котиків забрали, а собака там залишилася - сусідка його годує. Ми їздимо туди іноді на три-чотири години. Але лишатись там неможливо – будь-якої секунди може прилетіти снаряд.

Ми вже були у Запоріжжі, а нам знайомі дзвонили з Оріхова і розповідали, що там коїться. Стара людина пішла годувати собачок і її вбило. Жінка пішла на дев’ять днів провідати покійника, який загинув від розриву снаряду, і її там вбило. Ще одна жінка щось робила на городі - десь далеко стався вибух, прилетів маленький уламок і вбив її.

В нас власне горе: брат жінки переїхав сюди й тут помер. Кремували його. А як буде тихо, то поховаємо.

Колись це все обов’язково скінчиться - війни завжди закінчуються,. Але ж які потрібно перенести страждання, скільки всього пережити!

Тепер життя зміниться, люди зміняться - вже не будуть жити як раніше. Завжди після таких великих потрясінь люди згуртовуються і допомагають один одному, тому що тільки так можливо вижити.

Війна скінчиться нашою перемогою. Не може бути такого, щоб зло перемогло: навіть якщо будуть тимчасові поразки, справедливість повинна відновитися. Нам буде тяжко, тому що країна-нападник велика, там багато ресурсів - я в 90-х роках їздив туди працювати і багато бачив. Але ми витримаємо. Ми відновимось.