Артюшенко Ангеліна, 10 клас, школа І–ІІІ ступенів № 284 м. Київ

Вчитель, що надихнув на написання есе — Глущенко Ірина Сергіївна

"1000 днів війни. Мій шлях"

Війна – це слово, яке колись здавалося мені чимось далеким і чужим. Проте зараз це частина мого життя. Вже понад тисячу днів моя країна та я живемо в умовах війни. Це важкий шлях, який змінив усе: мої думки, почуття та погляди на життя.

Коли почались перші вибухи і новини стали наповнюватись жахливими повідомленнями про бої та обстріли, я не могла повірити, що це насправді відбувається з нами.

Моя перша реакція – це шок і заперечення. Я думала, що це закінчиться швидко, що ось-ось настане мир. Але дні ставали тижнями, а тижні – місяцями.

У цей час я вперше відчула, що таке справжній страх. Страх за своє життя, за життя моїх рідних, за долю країни. Я бачила, як люди навколо мене змінювалися: хтось виїжджав за кордон, рятуючи свої родини, хтось залишався і йшов на фронт. Всі ми стали частиною одного великого трагізму, де кожен робив свій вибір.

Цей шлях став і моїм особистим випробуванням. Я навчилася бути сильною, навіть коли дуже важко.

Війна змусила мене переглянути свої цінності, пріоритети. Я усвідомила, що навіть в умовах руйнувань і болю, не можна втрачати людяності та надії. Ми повинні будувати майбутнє, навіть коли сьогодення здається безнадійним.

Що мене підтримує на цьому шляху – це віра в перемогу, у майбутнє без війни, де ми знову будемо жити мирним життям. Я знаю, що цей шлях ще не закінчений, але кожен день наближає нас до мети.

1000 днів війни – це величезний термін, який змінив мій погляд на життя і світ навколо. Але попри всі труднощі, я залишаюся впевненою, що ми подолаємо цей жахливий етап нашої історії. Кожен із нас, кожен українець йде своїм шляхом через цю війну, але всіх нас об'єднує одне – бажання жити у мирі та свободі. І цей шлях, хоч і важкий, веде нас до перемоги.