Паскарюк Юліана, 10 клас, Мамалигівський ліцей Дністровського району Чернівецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе – Захарія Катерина Борисівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

23 лютого 2022 року ми, юні семикласники, думали, як написати завтрашнього дня контрольну з алгебри. Не хотіли йти до школи, нудилися… Але краще б ми ту роботу написали. Адже 24 лютого розпочалася повномасштабна війна.

Спочатку була зневіра, шок, страх за життя своє і близьких. Потім потроху почали розуміти ситуацію й діяти.

Багато сімей виїхали за кордони України. У 21-му столітті люди ставали біженцями, шукаючи прихисток у чужих країнах, з іншою культурою, мовою, традиціями. Дуже нелегко було й нашим внутрішнім переселенцям, хто втратили дім, роботу, родини, знайомих та звичний ритм життя. Багато хто з них вже ніколи не повернуться додому, бо вже нема куди.

Всі думали, що це закінчиться через пару днів. Але все виявилось на багато серйознішим. З того часу, як змінилося життя всіх українців, минуло немало часу.

Пройшли дні, тижні, місяці і вже роки… Вже майже 1000 днів іде повномасштабна війна, гинуть люди, зникають міста й села. Серед нас є ті, хто досі терпляче втрачає, і ті, хто допомагає захисникам матеріально, підтримує морально…

Кожен з нас на сьогоднішній день відчуває реалії війни на собі. У когось тато, брат, син, чоловік десь на війні. Мій тато вже третій рік захищає нас, він у лавах ЗСУ.

Ми з класом відправляли на фронт необхідні речі, готували смаколики, писали листівки, чим дякували нашим захисникам за наш спокій, за те, що вони стоять на сторожі. Я дуже хвилююся за тата, сумую за ним, адже всі кажуть – я повна його копія. Я щиро вірю, що він здобуде перемогу, бо добро завжди перемагає.

З того лютого місяця у кожного з нас життя повністю змінилося.

Хтось залишився без дому та рідного міста. Комусь довелося переїхати. У багатьох повністю змінилися плани та погляди на життя. Тепер кожен з нас добре розуміє фразу наших стареньких дідусів та бабусь: “Головне – мирне небо над головою, а решту проблем можна вирішити.”