Козирод Аріна, Комунальний заклад вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж»

Викладач, що надихнув на написання есе – Мазур Тереза Андріївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна – це не лише битви на фронті, це також боротьба в серцях і душах людей. За 1000 днів війни я пройшла через безліч випробувань, які змінили моє сприйняття світу та мене саму.

Коли почалася війна, я була звичайною школяркою, мріяла про майбутнє, будувала плани. Проте з перших днів зрозуміла, що моє життя вже ніколи не буде таким, як раніше.

Перші новини про військові дії шокували. Я відчувала безпорадність і страх, але згодом ці емоції перетворилися на бажання діяти.

Я вирішила приєднатися до волонтерського руху. Це був мій перший крок на новому шляху. Допомагаючи іншим, я зрозуміла, що навіть у найтемніші часи люди можуть об’єднуватися заради спільної мети. Ми збирали гуманітарну допомогу, організовували акції, підтримували військових та їхні родини. Цей досвід навчив мене цінувати кожну мить і кожну людину, яка поряд.

Після кількох місяців волонтерства, ми з мамою вирішили покинути наше рідне місто. Це було непросте рішення.

Ми переїхали на Захід України, там я пішла до школи та навчалась до 8 класу. Я зустріла там людей, які дали мені все, щоб я забула про війну, так і вийшло, я їм дуже вдячна. Але потім ми переїхали до Вінниці, де я навчалась до 9 класу. Але потім вступила до коледжу, де і зустріла добрих, класних людей, яким я теж дуже вдячна. Адже ці миті підтримки стали для мене невід’ємною частиною мого шляху.

Кожен день на війні – це новий виклик. Я цінувала прості речі: запах свіжого хліба, сміх друзів, мирне небо. Я зрозуміла, що життя – це дар, і його потрібно берегти. Війна навчила мене бути сильною і стійкою, але також і чутливою до болю інших.

Я хочу донести до людей важливість миру і єдності. Кожен з нас може внести свій внесок у відновлення країни та підтримку один одного.

Сьогодні, оглядаючись назад на ці 1000 днів війни, я розумію, що цей шлях не був легким, але він зробив мене тим, ким я є сьогодні. Я вдячна за кожен урок, який дав мені цей досвід.

І хоча війна триває, я вірю в те, що ми разом здолаємо всі труднощі й відбудуємо наше майбутнє.

Мій шлях – це шлях надії, сили і любові до своєї країни. Я впевнена, що разом ми зможемо подолати всі випробування й створити краще життя для наступних поколінь!