Ми - прийомна сім’я з чотирьох осіб. Під час окупації міста Чернігова перебували недалеко від міста. Обстріли та скиди з літаків КАБ ми пересиджували разом із дітьми в погребі.

Дізналися про війну по телевізору, збиралися: хто в школу, хто на роботу. Діти, мабуть, до кінця з самого початку не усвідомлювали, що відбувається, поки не почало прилітати. Всі дні були схожі один на один - чекали звільнення і рахували прильоти. Стоїш півдня за хлібом, а йдуть обстріли, і тобі хліба не вистачає.

Спочатку я не помічала, як сильно це впливає на дітей. Після того, як орки відійшли з нашої області, ми намагалися відвідувати різні програми психологічної реабілітації. В магазинах майже нічого не було, виживали, як могли.