Війна змінила наше життя повністю. Ми втратили будинок, зруйнований під час підриву ГЕС. На війні загинув наш рідний дядько, з яким ми проживали в одному будинку усе життя. Життя в окупації, трагічний виїзд, переїзди по всій країні - знайомих не було, ніхто не приймав. Шукали житло, міняли школу, поки не знайшли своє місце.

Я тільки повернулася з відрядження з Києва і поїхала на роботу. Діти залишалися вдома і спали, я нічого їм не повідомляла. Вранці ми вже бачили над головою винищувачі та гвинтокрили. О 5 ранку почалися вибухи, а з 8 ранку над нами була ворожа техніка.

Це був день, коли ми дізналися, що пропав безвісти мій брат, 27 років - дядько дітей. Пів року ми провели в окупації. Жили там, коли вже не було нічого: ні ліків, ні готівки, ні роботи.

Ми зверталися до психологів із центру «Рокада» та до лікарні - здавали аналізи на рівень стресу. Зараз приймає магній та загальні вітаміни.