Я заміжня, у мене є донька, була робота, дім. Тепер - ні роботи, ні дому. Зараз я в Миколаївській області, як внутрішньо переміщена особа. Ось і вся моя історія за останні півроку.

24 лютого чоловік подзвонив і сказав, щоб я не їхала на роботу, бо почалася війна. Я йому сказала: «Ти що, здурів? Не заважай мені працювати». Виявилося, що він правий.

Ми були у батьківському будинку, там є підвал. Ми знаходилися там два тижні. Але потім, коли вже протримали дитину два тижні в підвалі і ще невідомо, скільки часу буде потрібно, то вирішили переїхати в більш безпечне місце. Це Березанський район. Це не дуже далеко, але там, слава Богу, спокійніше, ніж в місті. Ми отримували гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова, дуже вам дякую. Батьки мого чоловіка залишилися там, усі інші виїхали.

Були складнощі лише в тому, що в той час постійно міст то розводили, то зводили. Тому ми годину-дві стояли в заторі і чекали, поки його зведуть знову. 

Це було найстрашніше, тому що все вибухало, і нам тоді було страшно, що можуть поцілити саме в міст. Це була єдина проблема, коли ми виїжджали. У нас залишилася нерухомість в місті, і ми за неї дуже переживаємо.

За весь час я була вдома тільки три рази, бо у нас вдома повилітали вікна. Ми вимушені були їх ремонтувати перший раз, потім другий. Я була там сама, без дитини, тому що страшно мені її туди везти.