Молодший син Тетяни перед війною закінчував строкову службу і залишився в армії. Тетяна разом з сусідками до 8 березня готували їсти нашим солдатам. Окупацію Лукашівки Тетяна зустріла з донькою, внучкою і старшим сином. Згодом приїхали родичі з Чернігова. Спати в будинку не можна було, адже не було ані вікон, ані дверей і дах розбитий. Всі разом перейшли до сусідів.