Мене звуть Тетяна. Ми з міста Попасна переїхали у Кривий Ріг. Життя повністю змінилося, так як ми лишилися всього (квартири, усіх речей, роботи, дитина втратила друзів, всього, що приносило задоволення). Треба починати все з нуля. Облаштовуватися на новому місці, знаходити нових друзів.

Було дуже страшно, в перший день я перебувала вдома, збиралася на роботу. Син прокинувся і почав збиратися до школи, але я йому сказала, що сьогодні він залишиться вдома, так як почалася масова атака на Україну. Спочатку він не зрозумів, що це таке, але згодом, коли почалися обстріли нашого міста, дуже злякався і хотів поїхати з міста. На очах сина було поранено нашу сусідку, бабусю.  

День, коли виїжджали з міста, дуже запамʼятався. В цей день нас з самого ранку обстрілювали, прилетіло в дах будинку, в якому ми мешкали, та в магазин, біля якого нас забирали волонтери, все горіло та диміло. Був стрес, сум та розпач, що все майно, речі та житло згоріло, що повертатися нема куди. 

Нам допомагали гуманітарні штаби. Нажаль, у нас свого нічого не залишилося, так як нічого ми не встигли забрати, окрім деяких речей з одягу.