Ми виїхали з міста на початку війни, але потім повернулися, тому що чоловік отримав мінно-вибухову травму стопи, і ми продовжували жити під обстрілами.

Перебували в Харкові, почали терміново збиратись і виїжджати з дітьми, тому що все летіло на місто, а ми проживаємо на північній околиці, звідки заходили окупанти. Діти все самі почули та побачили: почались обстріли і літала авіація. Коли почалась війна, чоловік отримав поранення.

Ми стикнулися з проблемами, тому що думали, що він може втратити ногу, але, слава Богу, її врятували.