На самому початку війни у Людмили померла мати, яка була лежача після інсульту. І вона прийняла до себе біженців – трьох жінок, чоловіка та четверо дітей віком від двох до шести років. Майже місяць вони просиділи у підвалі, лякаючись обстрілів і перевірок окупантів. Після звільнення Іванівки прощались як рідні.