Пенсіонерка Валентина Ткаченко згадує, як добре жили в Щасті до початку війни. Вся сім'я була разом, святкували. А коли почалася війна, все перевернулося догори дригом. Чоловік помер під час війни, донька поїхала до іншої країни. І залишилася сама-самісінька.
У 2014-2015 роках у місті були сильні обстріли і доводилося їх перечікувати у сховищі. У онуки під час пострілів починалися істерики.
Багато сусідніх будинків розбомбили. І зараз, коли активних воєнних дій немає, люди не можуть почуватися у безпеці.
Валентина Іллівна живе одним днем і не думає про майбутнє. Прожили день – і слава Богу.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.