Сергія Миколайовича вразило життя в окупації: те, як російські солдати вдирались у двори і домівки.

Мені 55 років, в мене два сина, жінка. Коли почалась війна, я був вдома. Ми жили в Кам’янці Запорізької області.

Наразі тут роботи немає, окупанти по хатам нишпорять. Взагалі це дуже вразило – вони заходили в двір, лазили по сараям, по хатам, все шукали, обшукували.

Газу не було, світла не було, ліків не вистачало, води не було. Адже коли немає світла, то і води немає. Коли виїжджав, я простояв троє суток у Василівці. В мене ще хвороба - сахарний діабет. Але все ж пережив ці троє суток, евакуювався. Жінка там залишилася. Домашні тварини всі теж там залишилися. А я виїхав у Запоріжжя до сина. Роботи зараз не маю.

Важко сказати, що буде далі. Я хотів виїхати назад, а тепер не знаю як і виїхати.