Баркова Ірина, вчитель, Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №9 Мирноградської міської ради

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни. Війна кожного дня нагадує про себе, не залишає байдужим кожного громадянина нашої країни. Вона несе смерть,  руйнує і зруйнувала вже безліч  міст, сіл… Міста - привиди Маріуполь, Волноваха,  Очеретине, Бахмут, Часів Яр... Міста - герої  Бородянка, Охтирка, Ірпінь...

Я не хочу, щоб війна забирала людське життя, адже всі ми повинні жити в мирі, злагоді, любові.

На долю саме дорослих випали біль, кров, страждання, бо вони зі зброєю в руках стали на захист своєї країни. Багато  з них віддали своє життя в ім'я майбутнього людства. І наш обов'язок - пам'ятати про подвиг захисників і захисниць. У моєму  колись шахтарському містечку Мирнограді загинуло безліч військовослужбовців, бо завдяки їхній мужності, відданості, національним інтересам, патріотизму вдасться зупинити агресора.

Вони - гордість українського народу ,надійний оберіг, справжні герої, які не чекають винагороди за свою справу. Вони - люди доброї волі, патріоти з гарячим  серцем, кращі сини й доньки нашої незалежної держави.

Багато хто з них за виняткову мужність і самопожертву, вірність військовій присязі нагороджені орденами, медалями, грамотами (деякі посмертно).

Від усього людства глибока шана до загиблих героїв та вшанування їх світлої пам'яті, повага до ЗСУ й усіх причетних до захисту нашої Вітчизни; співчуття до людей, скалічених війною; до родичів тих, хто загинув на фронті, хто втратив житло або змушений був покинути його.

Я пишаюся своїми земляками, військовослужбовцями ЗСУ, адже саме з них молоде покоління має брати  приклад.

Війна - це завжди трагедія для людей. Вона змушує їх жити  в страху.

Саме у такий складний час на допомогу постраждалим приходять волонтери - люди за покликанням власної душі, готові допомогти тим, хто цього потребує. На мою думку, волонтерство під час війни небезпечне, бо саме волонтери ризикують своїм життям, вирушаючи в різні куточки України. І вони знають, що це єдиний спосіб допомогти тим,  хто цього потребує.

Вірю, що небо  України - неньки стане скоро мирним, адже його оберігають славні захисники  та захисниці. Розумію, як важко нашим героям знаходитися далеко від своїх родин і друзів; як важко можливо кожного дня втрачати побратимів. Знаю, що саме нашою допомогою, вірою, підтримкою наша Україна буде  мальовничим краєм.

Впевнена, що рідна Вітчизна  найпрекрасніша, бо це моя земля, на якій я народилася, яка дала мені життя, силу, наснагу. Україна  в нас одна, а сила наша -  в єдності.

І хочеться есе закінчити власними словами:

А ми на білому світі

Нам нічого не треба...

Щоб не гинули діти

Просим мирного неба!

Слава Україні! Героям Слава!