«Війна зруйнувала все: сім'ю, спокійне життя»

До початку війни я проживала у місті Мар'їнці, а зараз у сусідній Максимільянівці. Стабільної роботи немає, перебиваюсь тимчасовими підробітками. З чоловіком ми розлучилися на початку війни. Виховую двох доньок, сьомий та третій клас.

Ми з мамою їхали з Мар'їнки разом, але вона повернулася додому. Потроху відновлює наш будинок. Півбудинку було зруйновано і побитий дах, вилетіли всі вікна, паркану взагалі не було. Частину будинку відновили, і мама там мешкає. А мені з дітьми повертатись страшно.

До початку військових дій я була у декреті. Жили звичайним життям. Війна зруйнувала все: сім'ю, спокійне життя.

Того дня ми з дітьми прийшли до мами в гості і лишились у неї ночувати. Ми вечеряли і раптом різко погасло світло, почалися вибухи, якісь спалахи. Було дуже страшно, але все затихло. Коли вийшли надвір, над нашими головами літали червоні вогники і стояв незрозумілий свист.

Тієї ж ночі я з дітьми виїхала, а мама з бабусею залишилися. Ми виїхали спочатку на Петрівку, а потім поїхали до родичів до Маріуполя. Думали, що за кілька днів усе закінчиться.

Незабаром вони приїхали до нас до Маріуполя. Приїхала моя сестра з дитиною. Ми хотіли повернутися додому, але зателефонували знайомі та сказали, що Мар'їнка у вогні. Потім частково змогли вивезти деякі речі та техніку, частина згоріла чи залишилася під завалами.

Пересуватись зараз можна, на життя вистачає. Я трохи назбирала грошей і купила частину будинку, маю хоча б дах над головою.

До нас досі долинають постріли та вибухи. Ми чуємо Мар'їнку. Хочеться, щоб якнайшвидше все закінчилося, щоб припинилася війна. Хотілося б повернутись додому. У нас дуже гарне місто.

На початку [війни] було дуже тяжко. Не було грошей, нічого. Мати залишилася без роботи. Із чоловіком ми розійшлися. У цей час нас дуже рятувала гуманітарна допомога від Фонду Ріната Ахметова. Потім нам почав допомагати Червоний Хрест та організація «Людина у біді».

Дуже хочеться миру та безпечного життя для дітей.