Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Лідія Василівна Мочалова

«Війна зруйнувала будинок і життя»

переглядів: 1065

Це ніколи, напевно, не забудеться. Те, що ми бачили, залишиться назавжди.

Війна зруйнувала будинок і життя

... Ми сидимо у дворі та їмо, а літають снаряди. Вони летіли так близько, це жах. Ніколи не забудеться, ніколи! Це жахи!

Пам’ятаю все. [Коли] сильно стріляли – ми тікали в льох, собака бігав з нами й теж там знаходився.

Бувало, сиділи там цілий день. Вилізали, там же холодно... Важке в нас становище. [У будинку] згорів дах. Невідомо чому сталася пожежа, але ми не змогли довести, що це через війну.

Будинок дуже постраждав. Усе посипалося. Три пожежні заливали дах. А це була зима, усе замерзло. А весна прийшла – почало все відтавати, крапати, стеля впала. Зараз робимо потроху [ремонт] на свою пенсію. Два роки ми тут не знаходилися, знімали квартиру на «Хіміку» і жили там. Було, і кульки, і осколки знаходили, і нам лічильник розбивало кульками. Ось поруч сусід, йому теж зносило дах.

Війна зруйнувала будинок і життя

Було дуже страшно, коли летіли «Гради». Я навіть думала, що не встигнемо добігти в льох, такий був «Град». Просто, думала, усе...

Хапаємо дитину, а вона ж іще була маленька, і швидко – у льох, ховаємося. І собака за нами. Дуже багато будинків тоді постраждало від «Граду». Уже на наступний день чуємо – на наступній вулиці два будинки «Градом» знесло, пів даху теж. Найстрашніше, що я ніколи не забуду, як дуже сильно стріляли «Гради».

Як почали – я думала, що кінця і краю не буде. Але коли вже скінчилося, думаємо: «Господи, Боже мій, та що ж це за покарання, що нас так б’ють?» Не хочеться й згадувати.

Війна... Я це слово знала з дитинства. Моя мама розповідала, яка була війна, як було страшно. Але як подивилися ми на ці пристрасті, то не дай Бог! Усі люди на вулиці, Боже мій, тільки починають стріляти – страх, люди вже кричать: «Льох!» Усі біжать у льох: і люди похилого віку з паличками, і собаки, і навіть кішки розуміли – усі втікали в льох. Сиділи, там поставили стелажі, залишили там воду в пляшках, їжу деяку робили, консервацію. Думали, може, взагалі доведеться там жити. Було таке, що там знаходилися добу.

Наша вулиця змінилася. Вікна у всіх закриті, вона така сумна, чорна... Видно, що люди ховаються, забивають вікна, багато руйнувань. А коли ми їх зробимо, не знаю. Так і живемо. Нам нікуди виїхати, родичів немає.

Війна зруйнувала будинок і життя

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Авдіївка 2014 2015 2020 Текст Історії мирних жінки 2014 2015 2020 зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій