«Війна принесла поневіряння»

Для нас війна почалася з тієї миті, коли ми виїхали із села. Стріляли, свистіли кулі – ми ховалися в підвал. Вийшли – усе розбите, магазини, все.

Нам дали воєнну машину, посадили туди 50 осіб. Солдат зайшов і сказав: «Вас вивозять на три доби, нічого не беріть, тільки документи». Так і вийшли, хто повірив, хто ні.

Нас вивезли до Драмтеатру [в м. Маріуполь] 12 лютого 2015 року і з цього дня ми не можемо повернутися додому. Тепер тиняємося з речами по місту. Там прийшли на квартиру – і до побачення, тут зараз продають, туди прийшли – продають. У гуртожитку сидимо, світло відключили, дров немає, нічого немає... Війна принесла поневіряння.

Я живу сама. Мрію швидше поїхати додому, щоб відновили наші будинки. Скільки людей роз’їхалося... Смертність збільшилася, скільки в людей зараз болячок, тому що стреси. Восьмий рік у людей шок і стрес.

Ми зрозуміли, що потрібно сподіватися тільки на себе. Уже не ті роки, ми нічого не можемо повернути...