«Війна переламала все, усе зруйнувалося в один день»

Залякані люди, блокпости та згоріла лікарня – таким залишився Луганськ у спогадах Олександра. Війна не пройшла повз – здоров’я було під загрозою через переживання та стреси.

Першим днем війни для мене стало захоплення Луганської СБУ. Я знаходився в Луганську, але на місці події не був. Але я зрозумів, що це вже війна.

Самі військові дії бачити не доводилося. Просто проїжджав блокпости на самому початку, ще в травні 2014-го. Бачив згорілі машини. Було не дуже приємно, тому що були насипані купи сміття, і прямої дороги не було.

Недалеко від моєї квартири в Луганську встановили «Град». Звісно, у відповідь теж прилітали снаряди. Один влучив у будівлю, у якій були офісні й торгові приміщення, навпроти 9-ї лікарні – лікарні будівельників, як вона раніше називалася. Будівля повністю згоріла. Це я бачив на світлинах.

З рідними розмовляв, які залишилися в області й де залишилася моя 82-річна мама. Чув, що всім дуже важко, хто виїхав, хто просто помер. Розмовляти люди не могли, були залякані дуже сильно.

Спочатку я виїхав до Київської області, де мені запропонували роботу ще до початку війскових дій, але я вагався: виїжджати чи не виїжджати. Хотів поїхати спробувати. І зрозумів, що повертатися не буду. Після Київської області я переїхав до Полтави, потім до Тернополя, до Борисполя і до Києва. Деякий час у Черкасах жив, зараз у Запоріжжі. Додому повертатися не планую.

Життя, звичайно, круто змінилося. Може, це пов’язано з війною, хвилюваннями. Було захворювання, через яке потрапив в онкологічний заклад, побачив там людей, половини яких зараз вже немає серед живих. Тому зрозумів, що життя одне, і треба не будувати плани надовго, а жити сьогодні. Війна переламала все, тому що пів життя заробляв на ту ж квартиру, пів життя будував якісь плани, бізнеси, зв’язки... І все це зруйнувалося в один день.