«З братом я не бачилася з початку війни»

До війни ми жили в Луганську, все було добре, ми працювали, поряд мама була. Уся сім'я разом.

Потім стало тяжко. У мене чоловік військовий, тож у 2014 році ми переїхали. У Петрівці ми живемо у своєму домі. На нашій вулиці були обстріли, людина загинула. Було всяке, і ховалися, і до підвалів, і до родичів у підвали їздили. Ми поїхали, а мати залишилася в Луганську. У її будинок потрапив снаряд, абияк відновили його, і мама в ньому живе.

Найсумніше – це втрата можливості спілкуватися з близькими людьми, які залишилися на тому боці. Із братом я не бачилася з початку війни.

Просто хочеться нормального життя, щоби була якась впевненість у завтрашньому дні. Про це усі наші люди мріють.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/