«Війна, яка нікому не потрібна»

Я пів життя, можна сказати, прожив – побудував будинок, народив дітей, посадив розкішний фруктовий сад. Одним словом, тільки жити й радіти, а тут війна. Війна, яка нікому не потрібна.

Я був щасливою людиною до війни. Живу з коханою дружиною. Маю двох дітей, сина та дочку. Діти живуть уже своїми сім'ями, мають своїх дітей. Я дідусь, маю двох онуків і одну онучку.

Життя в тривозі за онуків

До війни дуже любив полювати, рибалити, але у зв'язку з воєнними діями мені від усього довелося відмовитися. Тому що все заміноване, поставлені розтяжки. І у зв'язку з цим полювання було заборонено.

Ніколи не думав, що, досягнувши пенсійного віку, буду так доживати другу половину життя: у тривозі за своїх дітей, онуків. Дуже гірко за онуків, які чують і живуть з цими пострілами. Що на них чекає у майбутньому? Зараз усі ми живемо одним днем, немає руйнувань, жертв – і добре.

Цей час залишиться в пам'яті кожного жителя Бугаса

А ось кінець 2015-го, по-моєму, залишився в пам'яті кожного жителя села Бугас, тоді відразу постраждало 28 будинків. Завдяки, напевно, нашому храму Святої Марії того страшного вечора обійшлося без жертв.

Взимку в хаті 17 градусів

Рінат Ахметов робить величезну справу для всіх людей Донбасу. Єдиний не залишив нас у скрутну хвилину. Що стосується моєї сім'ї, то продуктовий набір, який я отримую, величезний внесок у наш сімейний бюджет.

Я пенсіонер, отримую дуже маленьку пенсію, 1300 грн, хоча все життя пропрацював за кермом – крутив баранку. Дружина отримує мінімалку. Тому [продуктовий] набір нам дуже доречний. У зимовий період дуже туго, газ дорогий, усі кошти йдуть на погашення комунальних послуг (це ще завдяки субсидії), хоча в хаті 17 градусів. Ось така в нас субсидія, що доводиться економити газ.