Коли почалась повномасштабна війна, Ірина до останнього не вірила, що таке можливе. Що ракети можуть летіти на Київ. Було відчуття нереальності, яке поступово змінилося страхом і панікою. Півтора роки Ірина провела в Італії. Але й за кордоном страх не зникав. Хвиля війни, яка накривала Україну, доходила й до неї - в новинах, у розмовах з друзями, в серці. Ірина - художниця, і рятувати себе вона могла тільки в одному - у творчості. Одразу почала працювати: малювати, створювати невеликі роботи. Через пів року влаштувала першу виставку. Після повернення додому Ірина знову відчула себе живою. У Києві вона виставляється, працює, бере участь у проєктах.