Мені 82 роки. Родилася перед війною, пройшла і війну, і голодовки, важко працювала. Живу зараз одна. Є і онуки, і правнуки, але вони не тут. Я нікуди не виїжджала, не евакуювалася.
Про те, що знову війна, по телевізору побачила і від людей дізналася.
Води у нас немає, ну їжа поки є.
Тиск високий не покидає, нерви не в порядку. Вчора як бахнуло - то що робити?
Я думаю, треба закінчити цю війну. Жили нормально люди - от так би і жили.
