Перший день війни я запам’ятав великими вибухами. До останнього намагався залишатися спокійним. 

Води не було чотири місяці, світла і газу також. 

Одного разу стався обстріл КАБами. Мене буквально викинуло з зали у туалет.

Евакуація відбулася непросто. Я їхав близько трьох днів. З собою вивіз тещу. Зараз разом орендуємо квартиру в Запоріжжі. Важко, звісно, і адаптуватися непросто. Війна сильно вплинула на мою родину. Зараз всі разом намагаємося триматися і допомагати один одному.

Люди в Запоріжжі не бачили того, що бачив я. Я поховав багато друзів і колег. Це залишає глибокий слід у душі.

Щодо майбутнього… чесно кажучи, я його поки що не бачу. Серце слабшає - вже був інфаркт, і з кожним днем відчуваю, що стає все важче.