Перший день війни я запам’ятала дуже чітко. Збиралася на роботу, як зазвичай, коли зателефонувала невістка і сказала: «Збирайте речі. Щоб було все наготові. Бомблять наші міста». Це був справжній шок: нерозуміння, страх і відчуття хаосу. 

У перші дні в магазинах все зникло з полиць, ліки також. Було трохи проблематично, але люди в селі завжди чимось запасались, тому критично голоду ми не відчули. Найбільше шокувало саме те, що почалася війна. 

Було страшно, коли в село заїхала група росіян. Вони поводилися, наче господарі. 

Коли я доїхала до нашого блокпоста, нарешті стало трохи легше дихати. Поки з родиною були в окупації, морально було дуже важко.

Я евакуювалась з собакою Мухою. Він був поряд зі мною у Львівській області. Зараз ми живемо в Запоріжжі. Муха - справжній член нашої родини.

Я вірю, що ми повернемося додому, приведемо до ладу своє житло і житимемо там довго і щасливо. У мене є мрія - подорожувати нашою Україною всією родиною.